Про професію психолога багато хто чув, але уявлення про його діяльність
дуже різне. Одні вже неодноразово звертались за допомогою і залишились
задоволені, а інші скажуть так: «Я не псих, щоб іти до психолога». Одна
бабуся, дізнавшись про мою професію, спробувала повторити: «Як псих-
пси» і розсміялась. А ще одна бабуся, правда молодша за першу років на
10, звернулась до мене за консультацією, бо дуже хотіла змін у своїй
сім’ї. Та коли наша бесіда закінчилась, вона підійшла до дверей
кабінету, замешкалась, потім трохи їх привідкрила й виглянула – крок
назад. Я спитала, чи вона хоче ще щось. Знаєте що почула? «Ні, я просто
хочу, щоб ніхто не бачив, що я була у психолога, а то сміятимуться».
Психіатр, психотерапевт, психолог – це слова, які мають один спільний
корінь, але значення слів різне. В давньогрецькій міфології Психея була
лицетворінням душі. Сьогодні психіка розуміється як суб’єктивне
сприйняття реальності, у відповідності з яким проходить життєдіяльність
людини. Ми знаємо, що психіатр – це лікар, який працює з людьми, що мають захворювання головного мозку .
Психотерапевт – це лікар теж, він займається лікуванням психосоматичних
захворювань, тобто тих, в основі яких є довготривале переживання
складної особистої ситуації у взаєминах з оточуючими, чи самим собою.
Наприклад, на фоні довготривалого погіршеного настрою людина погано
їсть, знижується імунітет, організм слабне, а невдовзі лікарі
діагностують шлункову язву або щось інше. Лікування шлунку буде
малоефективним доти, доки з допомогою психотерапевта не по долається
причина погіршеного настрою. Психолог працює з здоровими людьми, в
яких виникли певні особисті складні ситуації. Працює заздалегідь до
виникнення можливого захворювання. Є така група людей, яка каже: «Я сам
собі психолог».Це добре, коли людина може самостійно вирішувати складні
ситуації. Коли є друзі, родичі, знайомі, які підтримають і порадять, А
що робити тоді, коли не бажано щоб хтось з твого оточення знав про
власні труднощі? Що робити, коли тобі чужі поради не підходять? Чомусь,
коли треба мати гарний вигляд, то людина йде до вмілого перукаря і не
каже, що вона сама собі перукар. Але ж дійсно, кожна людина є
перукарем, бо вона може взяти ножиці і зрізати зайве волосся. На
превеликий жаль, дуже часто людина сама відмовляється від благополуччя у
своєму житті, говорячи, мені не судилося долею, замість того, щоб
отримати кваліфіковану допомогу спеціаліста.
Щоб уникнути сварки
Одна моя знайома розповідала, що часто свариться з
чоловіком. З метою налагодження
стосунків молоде подружжя зробило візит до бабусі, так званої народної
цілительки. Та вислухала їх і пообіцяла допомогти. Декілька хвилин вона над
ними пошептала і дала з собою пляшку з водою. Воду потрібно було зберігати в темному місці. Пити її по 4 ковтки
перед тим, як буде захоплювати гнів на чоловіка. Допомогло? Звісно, що на
деякий час допомогло дуже добре. Сварок
стало менше десь відсотків на 30. В чому
секрет? З психологічної точки зору, взаємодія між людьми буде завжди більш
ефективною, якщо вони будуть усвідомлювати те, що з ними відбувається. Тобто
варто визнати що з тобою відбувається, сказавши про себе: «Так, схоже, що
я зараз гніваюсь». А вже на другому
етапі важливо визначитись з тим, що викликало цю емоцію. На третьому етапі
варто подумати над варіантами усунення гніву, Варіантів безліч: сварка,
прохання, уникнення контакту з членами сім’і та направлення енергії на корисну фізичну роботу.
У даному випадку,
перш ніж людина має сваритись з чоловіком, вона змушена:
• Усвідомити що
гнівається
• Підійти до шафи,
де в темному місці стоїть вода • Дістати пляшку,
відкрити її, • Пити воду,
рахуючи ковтки.
Тільки тепер вона може кричати, але, чи хочеться це робити?
Можливо, закриваючи пляшку з водою, вона роздумує над причиною гніву, чи над
ефективним методом його усунення через конструктивну взаємодію. Пляшка з водою
– це тренування вміння контролювати самого себе. Вода для суєвірної людини – це
ліки для благополуччя в родині.
Якби молодята
прийшли на консультацію до психолога, то він з ними працював би над підвищенням
рівня усвідомленості виникнення почуттів, та з’ясував механізми їх виникнення.
Знаючи індивідуальні особливості протікання конфліктної ситуації можна досягти
більшої гармонії в стосунках. Це можна порівняти з ключем від замка. Якщо ми
маємо ключ, то можемо й зайти в будинок.
На уроках з основ
безпеки життєдіяльності в середніх класах загальноосвітньої школи програмою
передбачено навчити учня оволодінню своїми почуттями. Тобто вчитель має
розповісти учням про те, як себе контролювати. Якщо ця робота проводиться, то
діти самі знають, що сварка рідко буває ефективною, і знають що, щоб оволодіти
собою треба порахувати хоч до десяти.
